Приїхав на порожній пляж, а наступна машина припаркувалася поруч

0
20

Таке трапляється у всіх сферах життя. Я вчора зіткнувся з цим будучи на відпочинку, але для початку наведу приклад з мисливської практики — на весняному полюванні до твого скрадку і опудал можуть запросто підсісти чужі мисливці. Ну, а що? угіддя-то загальні, до тебе в скрадок не лізуть і гаразд. Схожий випадок був цієї весни у товариша, коли поруч з ним при полюванні з підсадною присосідилися (метрах в 30-50) нахабні непрохані гості і били все на підльоті. І головне такі товариші абсолютно не відчувають натяків, мабуть, відправляти їх в пішу подорож треба прямим текстом.

Абсолютно порожня бакальська коса виглядає так. Фотка з минулої поїздки. Цього разу ми були на двох машинах.

А вчора було щось прямо унікальне. Можете собі уявити абсолютно пустельний пляж на бакальській косі в криму? ну тобто від слова зовсім! в обидві сторони в межах видимості нікого. Ми на двох машинах з купою дітей спеціально сюди приїхали, щоб нікому не заважати і самим насолоджуватися морем.

Наша дружна компанія. Трохи в іншому місці, але склад той же.

Скупалися, пішли гуляти по березі, як раптом бачимо, що поруч з нами паркується машина, а з неї вилазить купа народу і давай шмигати навколо наших підстилок. Я майже бігом назад. Дивлюся по номерах, начебто підмосквічі, фотографуються в хвилях, мало не поруч з нами розкладаються. І це на пустельному пляжі. Ну, відійди метрів сто, ніяких претензій. Намагався тактовно натякнути водієві, що він міг би припаркуватися ще ближче. Натяк він зрозумів своєрідно.

Чуже сімейство купається прямо навпроти нас.

Сімейство відійшло від нас на пристойну відстань і купалося там, залишивши у відкритій машині старших дітей, які на повну включили свою музику. Оскільки прослуховування сучасних хітів не входило в наші плани, довелося знову ж таки дуже тактовно для такої ситуації попросити їх не заважати нашому відпочинку, тому стався наступний діалог:

Я навис над відкритими задніми дверима. На задньому дивані лежала ногами до мене дівчина років 16, на передньому пасажирському сидів її брат, трохи постарше.

— привіт, — хлопці відволіклися від музончика і я виклав своє прохання, — вимкніть, будь ласка, свою музику.

— зробити тихіше? — запитав хлопець.

— ні, я маю на увазі, що її треба вимкнути зовсім, тому що це не ми поруч з вами припаркувалися, а ви приїхали і встали поруч з нами, а ми шум прибою слухаємо.

Тут активізувалася дівчинка на задньому дивані.

— а чого такого, пляж же загальний.

— загальний, — погоджуюся я, — і якщо ви не вимкнете музику зовсім, я викопаю на цьому загальному пляжі траншею навколо вашої машини. Лопата у мене хороша, вже повірте.

Сказавши це, я розвернувся і пішов назад до дітей. Музика стихла.

Наша дружна копання з бегемотика і сарайчика і присосідившийся підмосков’я справа. Ближче припаркуватися, мабуть, не зумів.

Дивно, але ці підлітки так і провели весь час в машині, навіть не вийшовши помочити ноги в прибої. Коли через годину повернулися їхні абсолютно безпардонні батьки, думав ті почнуть обурюватися, що я не дозволив їхнім дітям послухати музику. Всяко ж діти їм розкажуть від інциденті. Але вони навіть не підійшовши до нас, завантажилися і поїхали в далечінь. І ми знову залишилися в раю інтровертів.

Купаємося в персональному морі, чого і вам бажаємо!

Автор